МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСНА РАДА
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ
ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ
ПРОЕКТНА ТЕХНОЛОГІЯ
ЯК ФОРМА ІНТЕГРАЦІЇ ЗНАНЬ
Автор: слухач курсів
підвищення кваліфікації
вчителів/викладачів математики
Грубляк Людмила Григорівна,
спеціаліст вищої категорії,
старший вчитель
Ставчанського НВК
Хотинського району
Науковий консультант:
Сумарюк Михайло Ілліч,
доцент кафедри методики викладання
природничо-математичних дисциплін ІППОЧО,
кандидат фізико-математичних наук
м. Чернівці
23.11 – 04.12. 2015
АНОТАЦІЯ
індивідуального творчого проекту на тему:
“Проектна технологія як форма інтеграції знань»
Автор: Грубляк Л. Г., вчитель математики Ставчанського НВК. Рік виконання - 2015, 33 сторінки
Метою даної роботи є експериментальна перевірка ефективності застосування методу проектів для реалізації інтеграції в навчально-виховному процесі математичних знань учнів із знаннями з інших предметів, зокрема із природничими дисциплінами.
Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.
У вступі обґрунтовано актуальність та практичну цінність обраної теми, поставлена мета і завдання дослідження, зазначено гіпотезу, вказано предмет й об’єкт педагогічного дослідження.
В першому розділі розкриваються теоретичні основи застосування методу проектів з метою інтеграції знань учнів: розглядаються понятя інтеграції, міжпредметні зв’язки, принципи інтегрованого навчання, технологія проектної діяльності в навчанні.
В другому розділі проводиться аналіз досвіду роботи з використання методу проектів: інтеграції уроків математики з природничими дисциплінами , проектно-дослідницької діяльності з математики, інтегрованої з природничими дисциплінами, розглядаються результати досвіду.
У висновках підводиться підсумок проведеного дослідження. У списку використаної літератури подаються джерела, на основі яких було здійснене дослідження.
Робота містить 6 таблиць, 1 проект, 1 розробку уроку, 20 літературних джерел.
Зміст
ВСТУП
«Усіма можливими способами треба запалювати в дітях палке прагнення до знань і до учіння. Прагнення до учіння збуджується... самими навчальними предметами, методом навчання» — так говорив видатний чеський педагог Я.А.Коменський
Актуальність теми даної роботи зумовлена змінамии, які відбуваються в сучасному суспільстві та вимагають пошуку нових методів навчання, розвитку педагогічних технологій, націлених на індивідуальний розвиток особистості, творчу ініціацію, вироблення навичок самостійної навігації в інформаційних полях, формування в учнів універсального вміння ставити і вирішувати завдання для вирішення виникаючих в житті проблем - професійної діяльності, самовизначення, повсякденному житті. Мета державної політики щодо розвитку освіти, як зазначається в Доктрині освіти в Україні у XXI столітті, полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України. Найважливішим стає виховання справді вільної особистості, формування у дітей здатності самостійно мислити, здобувати і застосовувати знання, ретельно обдумувати прийняті рішення і чітко планувати дії, ефективно співпрацювати в різноманітних за складом та профілю групах, бути відкритими для нових контактів і культурних зв'язків.
Чому інтеграція необхідна в сучасній системі освіти? По-перше, традиційна "монологічна" система в освіті майже повністю втратила свою практичну ефективність. По-друге, в сучасній школі навчальні дисципліни носять "конкуруючий" характер. Кожна протистоїть всім іншим, як би претендуючи на велику значимість у порівнянні з іншими. По-третє, кожна з шкільних дисциплін сама по собі представляє набір відомостей з певної галузі знань, тому не може претендувати на системний опис дійсності. У таких умовах про цілісне сприйняття світу у школярів не може бути й мови.
Виникає ряд проблем:
- школярі опановують уривчастими відомостями. У учнів виникає неповне уявлення про світ і його закони, в яких не все пов'язано і залежно та багато існує саме по собі;
- учні не вміють пов'язувати раніше вивчене з новим матеріалом, використовувати на уроках знання з інших предметів;
- вузька спеціалізація і внутришкольна диференціація призводить до розірваного знання. Виникає такого роду небезпека і при переході на профільне навчання з його диференціацією;
- учні не вміють застосовувати засоби математичного апарату при вирішенні практичних завдань.
У той же час сучасна наука вимагає залучення комплексних, синтетичних знань з різних її областей.Крім того, для успішної інтеграції в соціум та адаптації в ньому випускнику сучасної школи необхідні практико-орієнтовані знання.[17] Внаслідок цього зростає роль міжпредметної інтеграції як засобу розвитку інтелектуальних творчих здібностей учнів. Саме тому постає питання про інтегративний підхід до викладання різних предметів у школі, який сприяє виробленню системи знань, чіткому баченню школярами загальних для різних предметів ідей і формування нового, інтегративного способу мислення, необхідного для життєдіяльності людини в суспільстві.[2]
Однією з найбільш перспективних форм інтеграції знань є проектна технологія. Інтеграція знань за допомогою методу проектів призводить до більш зацікавленого, особистісно значимого і осмисленогосприйняття знань, що посилює мотивацію і активність залучення школярів у навчальний процес. Кожне проектно-орієнтоване завдання являє собою тісно пов'язаний ланцюжок окремих актів у діяльності школярів. Це дозволяє їм розглядати проблему проекту в різних режимах мислення, що природним чином вимагає інтеграції знань, які при предметному навчанні учень отримував дискретно.
РОЗДІЛ 1. Проектна технологія як форма інтеграції знань
1.1 СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «ІНТЕГРАЦІЯ»
В даний час визначальна тенденція пізнавального процесу - інтеграція.
Хоча й не одну сотню років у школі викладаються окремі навчальні предмети, закономірно виникають питання: як іде засвоєння учнями знань про природу, суспільство, людину? Чи формується в їхній свідомості цілісна наукова картина світу? Які педагогічні умови потрібні, щоб досягти цього? Чи потрібні спеціальні навчальні предмети, які синтезують знання з різних областей?
Зміни в суспільному житті, сучасній освіті, пріоритетах юних громадян диктують пошук нових форм і методів педагогічної роботи, щоб уникнути формалізму, шаблонності, зробити вивчення математики цікавим, різноманітним і захопливим.
Розглянемо, що ж таке інтеграція?
У широкому розумінні під інтеграцією розуміють процес взаємопроникнення структурних елементів різних галузей навчання, який супроводжується узагальненням та комплексністю знань. Інтерактивний підхід не порушує логіки кожного навчального предмету й у той же час забезпечує потенційну можливу взаємодію між ними. [9]
Сучасна педагогічна наука вважає інтеграцію одним із головних дидактичних принципів, який у цілому визначає організацію освітніх систем. Таке її розуміння дозволило науковцям висунути нову освітню парадигму. Вона звучить так: оскільки існуюча освіта предметоцентрична, тобто реалізується принцип внутрішньопредметної інтеграції, а інтеграція складає основу будь-якої освітньої системи, перехід освіти у сучасних умовах на якісно новий рівень насправді є рухом від внутрішньопредметної до міжпредметної інтеграції. Такий перехід передбачає не зміну, а доповнення одного принципу іншим. [2]
Якісні зрушення в шкільній освіті пов’язані насамперед з інтеграцією теоретичного знання, його практичного застосування і відповідних навичок.
1.2 МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ’ЯЗКИ ЯК ПЕРШИЙ КРОК ДО ІНТЕГРАЦІЇ ЗНАНЬ УЧНІВ
Першим кроком до інтеграції знань учнів можна вважати міжпредметні зв’язки.
Міжпредметні зв’язки відображають комплексний підхід до виховання й навчання, який дає можливість виділити як головні елементи змісту освіти, так і взаємозв’язки між навчальними предметами. Міжпредметні зв’язки на будь-якому етапі навчання виконують виховну, розвивальну й детермінуючу функції завдяки інтеграції знань, оскільки підвищують продуктивність перебігу психічних процесів.
Аналіз літературних джерел показав, що у XX ст. багато вчених працювало над проблемою міжпредметних зв’язків. Значний внесок у розвиток теорії міжпредметних зв’язків внесли психологи Ю. Самарін, Б. Ананьєв, педагоги Ю. Чабанський, І. Лернер, В. Онищук, М. Скаткін та ін.
Міжпредметна інтеграція (поєднання змісту двох або кількох навчальних дисциплін на одному уроці) набула останнім часом широкого розповсюдження серед учителів. Інтегровані уроки характеризуються глибиною, високою інформативністю, фундаментальністю, різноплановістю, що сприяє підвищенню мотивації учнів, і як наслідок – підвищенню рівня їхніх знань.
Проблема інтегрованих уроків ще недостатньо вивчена, постає чимало запитань у плані мотивації навчальної діяльності учнів, виборі методів і прийомів роботи, вибору матеріалів.
1.3 ПРИНЦИПИ ІНТЕГРОВАНОГО НАВЧАННЯ
Синтезування вивчення. Цілісне, синтезоване, систематизоване сприйняття досліджуваних по тій або іншій темі питань сприяє розвитку широти мислення.
Заглибленість вивчення. Більш глибоке проникнення в суть досліджуваної теми сприяє розвитку глибини мислення.
Актуальність проблеми або практична значимість проблеми. Обов'язкова реалізація розглянутої проблеми, в будь-якій практичній ситуації посилює практичну спрямованість навчання, що розвиває критичність мислення, здатність зіставляти теорію з практикою.
Альтернативність рішення. Нові підходи до відомої ситуації, нестандартні способи вирішення проблеми, можливість вибору рішення даної проблеми сприяють розвитку гнучкості мислення, критичності.
Доказовість мислення. Доказовість вирішення проблеми розвиває доказовість мислення.
Результати інтегрованого навчання.
Інтегроване навчання:
• сприяє розвитку наукового стилю мислення учнів;
• дає можливість широкого застосування учнями природничо-наукового методу пізнання;
• формує комплексний підхід до навчальних предметів;
• формує комплексний підхід до навчальних предметів;
• підвищує якість знань учнів;
• підвищує і розвиває інтерес учнів до предметів;
• розширює кругозір учнів, сприяє розвитку творчих можливостей учнів, допомагає більш глибокому усвідомленню і засвоєнню програмного матеріалу;
• долучає школярів до науково - дослідницької діяльності.[4]
• долучає школярів до науково - дослідницької діяльності.[4]
Однією з найбільш перспективних форм організації навчального процесу з точки зору інтеграції знань учнів є метод проектів.
1.4 ТЕХНОЛОГІЯ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В НАВЧАННІ
1.4.1 З історії методу проектів
Метод проектів виник ще на початку минулого сторіччя в США. Його називали також методом проблем і пов'язувався він з ідеями гуманістичного напряму у філософії та освіті, розробленими американським філософом і педагогом Дж. Дьюї (1859 - 1952), а також його учнем В.Х.Кілпатріком. В зарубіжній школіметоди проектів знайшли широке поширення і набули великої популярності в силу раціонального поєднання теоретичних знань і їх практичного застосування для вирішення конкретних проблем навколишньої дійсності в спільній діяльності школярів. "Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де і як я можу ці знання застосувати" - ось основна теза сучасного розуміння методу проектів, який і приваблює багато освітніх системи, що прагнуть знайти розумний баланс між академічними знаннями і прагматичними вміннями.
1.4.2 Сутність методу проектів
За визначенням проект - це сукупність певних дій, документів, попередніх текстів, задум для створення реального об'єкта, предмета, створення різного роду теоретичного продукту. Це завжди творча діяльність [14].
Проектний метод у шкільній освіті розглядається як якась альтернатива класно-урочної системи.
Проект - це спеціально організований вчителем і самостійно виконуваний учнями комплекс дій, що завершуються створенням творчого продукту.
Метод проектів - сукупність навчально-пізнавальних прийомів, які дозволяють вирішити ту чи іншу проблему в результаті самостійних дій учнів з обов'язковою презентацією цих результатів. Метод проектів завжди припускає рішення якоїсь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, з іншого - інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, технології, творчих областей.[8]
Головна ідея методу проектів - спрямованість навчально-пізнавальної діяльності школярів на результат, який виходить при вирішенні практичної чи теоретичної проблеми. Цей результат називається проект, що в перекладі означає задум, план. У більш широкому сенсі під проектом розуміється обгрунтована, спланована і усвідомлена діяльність, спрямована на формування у школярів певної системи інтелектуальних і практичних умінь. Переваги цієї технології це: ентузіазм у роботі, зацікавленості дітей, зв'язок з реальним життям, наукова допитливість, вміння працювати в групі, самоконтроль, краща закріпленість знань, дисциплінованість.
Концептуальні позиції проектного навчання:
1. Принцип гуманізму: у центрі уваги учень, розвиток її творчих здібностей.
2. Принцип особистої зацікавленості учня в темі проекту. Освітній процес будується не в логіці навчального предмета, а в логіці діяльності, що має особистісний сенс для учня. Це підвищує його мотивацію до навчання.
3. Діяльнісний підхід. Процес навчання для учня - це процес роботи над проектом свого майбутнього.
4. Принцип співробітництва учнів та вчителя при вирішенні різноманітних проблем.
5. Принцип чіткого усвідомлення вчителем і учнем, що вони роблять і навіщо. Глибоке, усвідомлене засвоєння базових знань забезпечується за рахунок універсального їх використання в різних ситуаціях.
6. Принцип поваги до іншої точки зору.
7. Принцип забезпечення відповідальності за результат. [3]
1.4.3 Основні вимоги до використання методу проектів
1. Наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми/задачі, що вимагає інтегрованого знання, дослідницького пошуку для її вирішення (наприклад, дослідження демографічної проблеми в різних регіонах світу).
2. Практична, теоретична, пізнавальна значущість результатів (наприклад, доповідь у відповідні служби про демографічний стан даного регіону, фактори, що впливають на цей стан, тенденції, що простежуються у розвитку даної проблеми; спільний випуск газети, альманаху з репортажами з місця подій і т. д);
3. Самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів.
4. Визначення кінцевих цілей спільних / індивідуальних проектів;
5. Визначення базових знань з різних областей, необхідних для роботи над проектом.
6. Структурування змістовної частини проекту.
7. Використання дослідницьких методів.
Найскладніший момент при введенні в навчальний процес дослідницьких проектів - організація цієї діяльності, а особливо - підготовчий етап. Учень повинен мати можливість вибрати тему проекту, організаційну форму його виконання (індивідуальна та групова), ступінь складності проектувальної діяльності.
Найчастіше теми проектів належать до конкретних практичних питань, що є актуальними в сучасному житті, тож для реалізації проекту необхідні знання учнів не лише з одного предмета, а з різних галузей. Саме в такий спосіб досягається природна інтеграція знань.
Технологія проектного навчання у системі уроків представлена в Додатку № 1
1.4.4 Види проектів
При оволодінні вчителем методом проектів, необхідно насамперед розуміння того, що проекти можуть бути різними. Типологія проектів може бути умовно визначена за такими ознаками. (Типологія запропонована Е.С.Полат)
Типологічні ознаки проекту:
• Метод, домінуючий в проекті: дослідницький, творчий, інформаційний, практико-орієнтований, ігрової та ін.
• тривалість проекту
• число учасників
• характер координації
• характер контактів (серед учасників однієї школи, класу, міста, регіону, країни, різних країн світу)
1.4.5 Роль учителя та учня при виконанні проекту
Можливості методу проектів для розвитку особистості та соціалізації школярів виявляються через аналіз структури діяльності вчителя і школяра, яка суттєво відрізняється від структури їх діяльності при традиційній організації навчання. Ця структура представлена в Додатку №2.
Найскладніше для вчителя в ході проектування - це роль незалежного консультанта
РОЗДІЛ 2. Аналіз досвіду роботи з використання методу проектів
2.1 ІНТЕГРАЦІЯ УРОКІВ МАТЕМАТИКИ З ПРИРОДНИЧИМИ ДИСЦИПЛІНАМИ
В умовах становлення і розвитку високотехнологічного інформаційного суспільства в Україні виникає необхідність підвищення якості та пріоритетності шкільної природничо-математичної освіти, включення природничо-математичних предметів до навчальних планів усіх рівнів освіти, поліпшення природничо-математичної підготовки учнів [10].
Інтеграція уроків математики з історією, астрономією, географією, економікою, музикою, біологією, фізикою та іншими навчальними предметами дозволяє багатогранно розглянути багато важливих явищ, зв'язати уроки математики з життям, показати багатство і складність навколишнього світу, дати дітям заряд допитливості, творчої енергії. У учнів з'являється можливість створити не тільки власну модель світу, а й виробити свій спосіб взаємодії з ним.[19]
Опора на математичні поняття розкриває нові аспекти фізичних, хімічних, біологічних знань, одночасно математичні знання набувають узагальнений зміст. Не дарма кажуть: "Математика - цариця наук".
2.2 ПРОЕКТНО-ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ З МАТЕМАТИКИ, ІНТЕГРОВАНА З ПРИРОДНИЧИМИ ДИСЦИПЛІНАМИ
Можна виділити три види міжпредметних проектів за результатами інтеграції дисциплін:
1) асиміляційні (злиття засобів і методів базової науки);
2) конгломеруючі (з'єднання взаємодіючих наук на основі однієї з них);
3) синтезуючі (формування нової інтегративної науки) [11].Варто відзначити, що найбільш поширеними в математичній освіті є асиміляційні і конгломеруючі. Це пов'язано з тим, що математика має ряд принципових відмінностей від природничих наук, що заважає їх синтезу і взаємопроникнення (однобічність інтеграції).[9]
1) асиміляційні (злиття засобів і методів базової науки);
2) конгломеруючі (з'єднання взаємодіючих наук на основі однієї з них);
3) синтезуючі (формування нової інтегративної науки) [11].Варто відзначити, що найбільш поширеними в математичній освіті є асиміляційні і конгломеруючі. Це пов'язано з тим, що математика має ряд принципових відмінностей від природничих наук, що заважає їх синтезу і взаємопроникнення (однобічність інтеграції).[9]
В. В. Гузєєв пропонує ввести в шкільну практику «тижня проектів», які вже кілька десятиліть практикуються за кордоном. У ході таких заходів учні не обмежені рамками предметів і можуть в узагальненій формі застосувати комплекс отриманих знань.
2.3 ТЕМАТИКА МІЖПРЕДМЕТНИХ ПРОЕКТІВ З МАТЕМАТИКИ ТА ІНШИХ ДИСЦИПЛІН
Фізика в середній школі є основним предметом, де здійснюються різноманітні додатки математики. «Разом з тим, - пише відомий фізик-методист А. А. Пінський у статті" Математична модель у системі міжпредметних зв'язків ", - фізика забезпечує математику практично необмеженим навчальним матеріалом, аналіз якого вимагає різнобічного застосування математичних методів. Тому змістовні зв'язку фізики і математики доцільно трансформувати в міжпредметні зв'язки, що реалізуються на уроках в методах навчання ».[16] У Додатку 3 представлено ряд тем проектів, інтегруючих фізику і математику.
2.4 РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ДОСВІДУ
Одним з найважливіших критеріїв педагогічної майстерності вважається результативність роботи вчителя, яка проявляється не тільки у високій успішності школярів, але і в такому ж їх інтересі до предмета.
Важливим напрямком своєї роботи я вважаю - навчити бачити реальне застосування знань і умінь, одержуваних на уроці, у своєму власному житті.
Аналізуючи досвід роботи можна зробити висновок про те, що хороші результати - стійкі знання з предмета, практичні вміння і сформовані навички при роботі інформаційними джерелами - виправдовують застосування проектного методу.
Результативність викладеного досвіду роботи дозволяє відзначити розвиток в учнів творчої та комунікативної активності, пізнавальної самостійності, інтелектуальних здібностей, рівня навченості і вихованості.
ВИСНОВКИ
Хоча чужі знання можуть нас чогось навчити, мудрим стаєш лише власною мудрістю.
М. Монтень
Проектна технологія є не заміною, а хорошим і дійовим доповненням до класно-урочної системи навчання. Математика — наука, в якій експеримент, дослідження, практична робота є невід'ємними частинами процесу навчання. Математика дає широкий простір для активізації пізнавальної діяльності учнів.
Становлення дитячої самостійності, ініціативності та відповідальності, в першу чергу виховання вміння вчитися розуміється зараз як провідна цінність і мета освіти нового століття.
Основна мета проектної діяльності - реалізація дітьми своїх здібностей і потенціалу особистості. Найголовніший основоположний принцип методу проектів - виходити з інтересів самої дитини, дитячих інтересів сьогоднішнього дня, безпосередньо пов'язаних з поточними практичними і духовними потребами самих дітей, їх близьких, суспільства.
Метод проектів сприяє розвитку спостережливості і прагненню знаходити пояснення своїм спостереженням, привчає ставити питання і знаходити на них відповіді, а потім перевіряти правильність своїх відповідей, аналізуючи інформацію, проводячи експерименти і дослідження. Він відкриває шлях, що показує, як перейти від словесного виховання до виховання в самому житті.
Проектне навчання є непрямим, і в ньому цінні не тільки результати, але і більшою мірою сам процес. Проектне навчання стимулює істинне вчення самих учнів, тому що воно:
Проектне навчання є непрямим, і в ньому цінні не тільки результати, але і більшою мірою сам процес. Проектне навчання стимулює істинне вчення самих учнів, тому що воно:
• особистісно орієнтоване;
• використовує безліч дидактичних підходів;
• самомотивоване, що означає зростання інтересу та залучення в роботу в процесі її виконання;
• дозволяє вчитися на власному досвіді і досвіді інших у конкретній справі;
• дозволяє інтегрувати знання різних навчальних дисциплін;
• використовує безліч дидактичних підходів;
• самомотивоване, що означає зростання інтересу та залучення в роботу в процесі її виконання;
• дозволяє вчитися на власному досвіді і досвіді інших у конкретній справі;
• дозволяє інтегрувати знання різних навчальних дисциплін;
• приносить задоволення учням, які використовують продукт своєї праці.
Реалізація методу проекту на практиці веде до зміни позиції вчителя. З носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної діяльності своїх учнів.
Навчання школярів проектної діяльності, її організація впливає на формування психологічних новоутворень особистості, на формування засобів і способів розумової діяльності, на дозрівання механізмів довільної регуляції поведінки особистості. Таким чином, проектна діяльність є засобом навчання та розвитку особистості.
На закінчення хотілося б підкреслити, що, з одного боку, використання методу проектів загрожує перекосами в навчальній програмі, адже ні в один проект неможливо укласти всі необхідні знання. З іншого боку, очевидні і переваги цієї системи занять: висока мотивація, ентузіазм і зацікавленість дітей, зв'язок отриманих знань з реальним життям, виявлення лідерів, розвиток кооперації та наукової допитливості, самоконтроль, краща закріпленість знань, свідома дисциплінованість групи і т.д. Практика показала високу ефективність впровадження проектної технології у навчально-виховний процес, тому що робота над проектом і його подальший захист стимулює внутрішню пізнавальну мотивацію, сприяє:
• формуванню навичок пошукової та дослідницької діяльності;
• отриманню хороших предметних знань внаслідок наполегливої роботи над вирішенням проблеми, багаторазових обговорень і захисту своєї позиції;
• підвищенню активності і самостійності учнів;
• отриманню хороших предметних знань внаслідок наполегливої роботи над вирішенням проблеми, багаторазових обговорень і захисту своєї позиції;
• підвищенню активності і самостійності учнів;
• оволодіння вміннями організувати, спланувати і здійснити рішення виниклих завдань;
• усвідомленню учнем цінностей спільної праці;
• підвищенню прагнення до рефлексії та колективним аналізу виконаної роботи;
• розвитку позитивної внутрішньої мотивації до пізнання;
• розвитку позитивної внутрішньої мотивації до пізнання;
• естетичному вихованню;
• формуванню високої інформаційної та загальної культури учнів.
Саме ця педагогічна технологія дозволяє змістити акцент з процесу пасивного накопичення учнем суми знань на оволодіння їм різними способами діяльності в умовах доступності будь-яких інформаційних ресурсів, що, безсумнівно, сприяє активному формуванню творчої особистості, здатної вирішувати нетрадиційні задачі в нестандартних умовах.
Реалізація методу проектів призвела моїх учнів до наступних позитивних результатів:
• Збереження навчальної мотивації пізнавальної активності.
• Збереження навчальної мотивації пізнавальної активності.
• Можливість розвитку своїх творчих здібностей.
• Поліпшення якості успішності.
Досвід роботи із застосуванням методу проектів дозволяє стверджувати, що метод проектів може широко використовуватися в практиці навчання будь-якого предмета, на будь-якій ступені навчання, сприяє інтеграції знань учнів, всебічному розвитку дитини.
ЛІТЕРАТУРА
1. Аладьина М. Е. и др. Интеграция различных областей естественнонаучного знания на уроках математики, физики, информатики. – URL: http://festival.1september.ru/2005_2006/index.php?numb_artic=312534.
2. Винокурова Н., Еписеева О. Один из приемов реализации интегративного подхода в обучении // Математика. – 1999. – № 36. – С. 2–3.
3. Власюк О. Проектна діяльність – перспектива розвитку особистості // проектна діяльність у ліцеї: компетентнісний потенціал, теорія і практика: Науково-методичний посібник / За редакцією С.М. Шевцової, І.Г. Єрмакова, О.В. Батечко, В.О. Жадька. – К.: Департамент, 2008. – 520 с.
4. Гончаренко О. Культурологія і проблема інтегрованого навчання учнів // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 1999. - №2.- С.66-70
5. Губанова А. А. Реализация межпредметных связей информатики и математики для формирования целостного научного мировоззрения учащихся. – URL: http://www.ito.su/2001/ito/I/1/I-1-19.html.
6. Гузеев В.В. "Метод проектов" как частный случай интегральной технологии обучения.//Директор школы. –1995.— № 6, — с. 39 – 47.
7. Зазуліна Л. В. Педагогічні проекти: науково-метод. посіб. / Л. В. Зазуліна. — Кам'янець-Подільський: Абетка — НОВА, 2006. — 40 с.
8. Иванова Л. Проектирование в обучении: дидактические принципы // Учитель.- 2004. - №6. – С.11-15.
9. Козловська І. Філософсько-методичні аспекти інтеграції знань у змісті сучасної освіти / І. Козловська // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 1999. – № 3. – С. 21-27.
10. Концепція Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року. Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. №1720-р
11. Курицина В. Н. Метод проектов: вчера, сегодня, завтра // Образовательная технология как система, объединяющая теорию, практику и искусство. — Воронеж: ВГПУ, 2000. — С.59—63.
12. Метод учебных проектов в естественнонаучном образовании: метод. пособие / под ред. В. С. Рохлова. – М.: МИОО, 2006. – 96 с.
13. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования./ Под ред. Е.С.Полат. – М., 2000.- 150 с.
14. Пахомова Н.Ю. Метод учебных проектов в образовательном учреждении: Пособие для учителей и студентов педагогических вузов. – М.: АРКТИ, 2003. — 112с. (Методическая библиотека)
15. Полат Е. Что такое проект? / Полат Е., Петрова И., Бухаркина М., Моисеева М. // Відкритий урок. —2004. — № 5—6.
16. Розов М.А. Процессы и механизмы интеграции в развитии науки / М.А.Розов // Интегративные тенденции в современном мире и социальный прогресс / Под ред. М.А.Розова. – М.: Изд – во МГУ, 1989.
17. Романовська М. Метод проектів у виховному процесі: Метод.посіб. – Х.: Ранок, 2007. -160с.
18. Селевко Г.К. Энциклопедия образовательных технологий / Г.К. Селевко. - М.: Народное образование, 2006. - Т. 1. - 845 с.; т. 2. - 816 с.
19. Сергеев И.С. Как организовать проектную деятельность учащихся: Практическое пособие для работников общеобразовательных учреждений. – М.: Аркти, 2004. – 250с.
20. Учебно-методическое пособие под редакцией Ябстребцева Е.Н., Развитие мышления учащихся средствами информационных технологий.-М.:2006 г.-160с.
Ставчанського НВК
Курси підвищення кваліфікації
вчителів
фізики та інформатики
при ІППОЧО - 2013
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСНА РАДА
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ
ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ
Міжпредметні зв'язки
на уроках інформатики
Автор: слухач курсів
підвищення кваліфікації
вчителів фізики та інформатики
Грубляк Людмила Григорівна,
спеціаліст вищої категорії,
старший вчитель
Ставчанського НВК
Хотинського району
м. Чернівці
16.09 – 04.10. 2013
ПЛАН
1. Актуальність дослідження…………………………………………………...2
2. Види міжпредметних зв’язків………………………………………………..3
3. Функції міжпредметних зв’язків…………………………………………….4
4. Відкриті уроки ……………………………………………………………......5
5. Впровадження комп’ютерних навчальних програм при
вивченні шкільних дисциплін………………………………………………………….................10
6. Висновок……………………………………………………………………...18
7. Література………………………………………………………………….....20
Актуальність дослідження
Проблемі реалізації міжпредметних
зв’язків (МЗ) у навчанні приділялась значна увага на всіх етапах розвитку
педагогіки. Загальновідомо, що успішне розв’язання цієї педагогічно-соціальної
проблеми суттєво впливає на якість і ефективність навчального процесу. Тому вона
постійно перебуває в центрі уваги дослідників і вчителів-практиків.
Актуальність проблеми в наш час обумовлена рівнем розвитку науки, на якому
яскраво виражена інтеграція природничо-наукових, технічних, суспільних знань. В
інформаційному суспільстві існують глобальні чинники, що породжують
міжпредметні зв’язки.
Інформатика стала базовим компонентом сучасної освіти,
повноцінним загально-науковим навчальним предметом. Вона відіграє дедалі більшу
роль у житті суспільства, стає його важливим ресурсом. Школа повинна формувати теоретичну базу учнів з основ інформатики та
практичні навички використання ними засобів інформаційних технологій у
майбутній професійній діяльності.
Шкільна освіта у своєму розвитку
зобов'язана враховувати й втілювати новітні досягнення – гуманізацію і
гуманітаризацію, рівневу та профільну диференціацію, суттєво нові види зв’язків
між предметами, які наповнюються новим змістом. Курс
інформатики володіє значними потенційними можливостями для розв’язання цих
задач і загальних задач навчання, розвитку та виховання учнів.
Розвиток процесу інформатизації сфери освіти в державі
висуває на передній план проблему створення педагогічно виправданої та
ефективної методики використання інформаційних технологій навчання (ІТН). Цьому
сприятиме використання комп'ютерів у навчальному процесі, створення
комп'ютерного інформаційного середовища в школі та розповсюдження Iнтернет.
Види міжпредметних зв’язків у змісті навчання інформатиці
Сукупність функцій міжпредметних зв'язків
реалізується в процесі навчання тоді,
коли вчитель інформатики здійснює все різноманіття їхніх
видів. Розрізняють зв'язки внутрішньоциклові (зв'язки інформатики з
математикою, кресленням) і міжциклові (зв'язки інформатики з іноземною
мовою). Види міжпредметних зв'язків
діляться на групи, виходячи з основних компонентів з навчання (змісту,
методів, форм організації): змістовно -
інформаційні й організаційно-методичні.
Змістовно - інформаційні
міжпредметні зв'язки діляться по складу наукових знань,
відображених у програмах курсів інформатики, на фактичні,
понятійні, теоретичні, філософські.
Міжпредметні зв'язки на рівні
фактів (фактичні) - це встановлення подібності фактів, використання загальних
фактів, досліджуваних у курсах математики, креслення і їхній всебічний розгляд
з метою узагальнення знань про окремі явища,
процеси й об'єкти вивчення. Понятійні
міжпредметні зв'язки - це
розширення й поглиблення ознак предметних понять і формування визначень, загальних
для родинних предметів (загальнопредметних).
Теоретичні міжпредметні зв'язки -
це розвиток основних положень загальнонаукових теорій і законів, досліджуваних на уроках
по родинних предметах, з метою
засвоєння учнями цілісної теорії.
Функції міжпредметних зв'язків
Міжпредметні зв'язки виконують у
вивченні інформатики ряд функцій.
Методологічна функція
виражена в тім, що тільки на ній
можливе формування в учнів діалектико-матеріалістичних
поглядів на природу,
сучасних подань про її цілісність і розвиток, оскільки міжпредметні зв'язки сприяють
відбражннню у вивченні методології сучасного природознавства, що розвивається
по лінії інтеграції ідей і методів з
позицій системного підходу до пізнання природи.
Освітня функція міжпредметних зв'язків полягає
в тому, що з їхньою допомогою вчитель
інформатики формує такі якості знань учнів, як системність, глибина,
усвідомленість, гнучкість. Міжпредметні зв'язки виступають як засіб розвитку
визначень в інформатиці, сприяють засвоєнню зв'язків між ними й загальними
поняттями.
Розвиваюча функція міжпредметних
зв'язків визначається їхньою роллю в розвитку
системного й творчого мислення учнів,
у формуванні їхньої пізнавальної
активності, самостійності й інтересу до пізнання інформатики. Міжпредметні
зв'язку допомагають перебороти предметну інертність мислення й розширюють
кругозір учнів.
Виховнича функція міжпредметних зв'язків виражена в їхньому
сприянні всім напрямкам виховання школярів у вивченні інформатики. Вчитель інформатики, опираючись на
зв'язок з іншими предметами, реалізує комплексний підхід до виховання.
Конструктивна функція
міжпредметних зв'язків полягає в
тому, що з їхньою допомогою вчитель удосконалює зміст навчального
матеріалу, методи й форми організації навчання. Реалізація міжпредметних зв'язків вимагає
спільного планування вчителями
предметів комплексних форм навчальної й
позакласної роботи, які припускають
знання ними підручників і програм
суміжних предметів.
Відкриті
уроки
Прикладне програмне забезпечення навчального призначення
Тема: Побудова
графіків функцій. Застосування комп’ютерної програми Gran1 для побудови та дослідження графіків функцій.
Мета: Ознайомитися з
програмою Gran1, навчитися будувати графіки; визначити тип задач,
які можна розв’язувати за допомогою цієї програми; розв’язувати рівняння та
системи рівнянь графічним способом; за допомогою комп’ютера розвивати образне
мислення, просторову уяву; поглиблення між предметних зв’язків, виховання
людини, яка здатна до інтеграції окремих предметів, їх взаємодії під час
розв’язання навчальних завдань.
Тип уроку: Комбінований.
Інтегрований урок алгебри та інформатики.
План уроку
1. Організація класу. Актуалізація
опорних знань учнів.
2. Мотивація вивчення нової теми.
3. Оголошення теми, мети і завдань
уроку.
4. Пояснення нового матеріалу.
5. Повторення вивченого й формування
вмінь та навичок:
ü Розв’язування прикладів.
ü Самостійна робота.
6. Підсумок уроку.
Хід уроку
І. Вступ
Можливості
комп’ютера потрібно вивчати кожній людині для того, щоб знати, для розв’язання
яких своїх життєвих (творчих) завдань вона може його використати. Оголошення
теми та мети уроку.
ІІ.
Актуалізація опорних знань
1.
Проекція
функції на систему координат (графік)
2.
Якщо графік
функції симетричний відносно початку координат, то ця функція...(непарна)
3.
Функція виду 
називається... (лінійна)
називається... (лінійна)
4.
Графіком квадратичної функції
є...(парабола)
5.
Графіком оберненої пропорційності
є ... (гіпербола)
6.
Незалежна змінна – це ...(аргумент)
ІІІ. Пояснення нового матеріалу
Учитель:
Яке практичне значення цього матеріалу? Чи буде він використовуватися в інших
галузях, чи є доцільним його вивчення?
Відповідь
учня. (про використання графіків у фізиці, математиці, економіці)
Програма Gran1 дає змогу будувати графіки різних функціональних залежностей, будувати
кілька графіків у одній системі координат, фіксує на екрані координати поточної
точки, на яку вказує курсор. Спочатку треба вибрати тип функціональної
залежності у вікні Список об’єктів: Явна 
- аналітична
залежність від х; параметрична 
- задавання
параметричними рівняннями, полярна 
- задавання в
полярних координатах.
- аналітична
залежність від х; параметрична - задавання
параметричними рівняннями, полярна - задавання в
полярних координатах.
Командою
Об’єкт/Створити задаємо функцію та відрізок для незалежної змінної.
Побудову графіка виконують командою Графік/Побудувати. Для вилучення
досліджувальних об’єктів із вікна Список об’єктів використовують команду
Об’єкт/Вилучити або контекстне меню вибраного об’єкта у вікні Список
об’єктів. Командою Графік/Мітки(мітки з екрану) відмічаємо точки на
графіку. Побудова нерівностей виконується командою Операції/Нерівності/Системи
нерівностей.
Висновок
Турбота про
побудову змісту єдиного курсу інформатики,
посилення його внутрішніх зв'язків не зменшують значення
його взаємозв'язку з іншими навчальними предметами. Міжпредметні зв'язки у вивченні розглядаються як
дидактичний принцип і як умова,
захоплюючи мету й завдання,
зміст, методи, засоби й форми навчання
різним навчальним предметам.
Міжпредметні
зв'язки дозволяють відокремити головні
елементи змісту утворення,
передбачити розвиток системоутворюючих ідей,
понять, загальнонаукових прийомів
навчальної діяльності, можливості комплексного застосування знань із
різних предметів у трудовій діяльності учнів.
Вирішуючи завдання,
учні роблять складні пізнавальні й розрахункові дії:
1) усвідомлення
сутності міжпредметного завдання, розуміння
необхідності застосування знань
із інших предметів;
2) відбір і актуалізація (приведення в «робочий стан») потрібних
знань із інших предметів;
3) їхнє перенесення у нову ситуацію, зіставлення знань із суміжних
предметів;
4) синтез знань, установлення сумісності понять, одиниць виміру, розрахункових дій, їхнє виконання;
5) одержання
результату, узагальнення у висновках, закріплення понять.
Систематичне використання міжпредметних пізнавальних
завдань у формі проблемних питань, кількісних завдань, практичних завдань забезпечує формування
вмінь учнів установлювати й засвоювати зв'язок між знаннями з різних предметів. У цьому укладена
найважливіша розвиваюча функція навчання інформатики.
Міжпредметні зв'язки впливають
на склад
і структуру навчальних предметів. Кожний навчальний
предмет є джерелом тих або інших видів міжпредметних
зв'язків. Тому можливо
виділити ті зв'язки, які враховуються в змісті інформатики, і, навпаки, - які йдуть від
інформатики в інші навчальні предмети.
Формування загальної
системи знань учнів про реальний світ, що відбиває взаємозв'язки різних
форм руху матерії - одна з основних
освітніх функцій міжпредметних зв'язків. Формування цільного наукового
світогляду вимагає обов'язкового обліку міжпредметних зв'язків. Комплексний
підхід у вихованні посилив виховні
функції міжпредметних зв'язків курсу інформатики. У цих умовах зміцнюють
зв'язки інформатики як із
предметами природничо-наукового, так і гуманітарного циклу; поліпшуються навички переносу знань, їхнє
застосування й різнобічне осмислення.
Таким
чином, міжпредметність - це
сучасний принцип навчання, що впливає на відбір і структуру
навчального матеріалу цілого ряду
предметів, посилюючи системність знань учнів, активізує методи навчання, орієнтує на
застосування комплексних форм організації
навчання, забезпечуючи єдність
навчально-виховного процесу.
Література
1. Максимова
В.Н., Груздева Н.В. Межпредметные связи в обучении.- М.: Просвещение,
1987.
2. Максимова
В.Н. Межпредметные связи в учебно-воспитательном процессе современной
школы. -М.: Просвещение, 1986.
3. Максимова
В.Н. Межпредметные связи в процессе обучения,
-М.:
Просвещение, 1989.
4. Максимова
В.Н. Міжпредметні зв’язки в учбово-
виховному процесі - Л., 1980.
5. Ченцов А.А.
Теоретические основы научной организации
учебного
процесса - Белгород, 1972.
Комментариев нет:
Отправить комментарий